Постспоживчий перероблений (PCR) і післявиробничий перероблений (PIR) — це два основні доступні сьогодні шляхи механічної переробки. Процес збору відходів, сортування, миття та регрануляції в придатну для переробки форму дозволяє відводити пластикові відходи від захоронення на сміттєзвалищах, експорту чи спалювання та повторно використовувати їх у нових виробах.
PCR необхідний для відповідності вимогам законодавства з пакування, таким як PPWR, тоді як PIR часто забезпечує кращу продуктивність і стабільність. Правильний вибір залежить від вашого застосування, регуляторних цілей та вимог до продуктивності.
Вибір матеріалу, що підкріплює ваші екологічні твердження, є складним завданням, яке вимагає компромісу між регуляцією, продуктивністю, доступністю та вартістю. Початок з визначення вашої основної цілі в сфері сталого розвитку допомагає визначити, яке рішення з перероблених матеріалів є найдоцільнішим і де можуть знадобитися компроміси.
Щоб відповідати PPWR, ви повинні включати постспоживчий перероблений (PCR) вміст для досягнення обов’язкових порогів вторинного вмісту...
Якщо перехід прямо на PCR є складним, рішення на основі післявиробничого переробленого (PIR) матеріалу дозволяють отримати вторинний вміст без надмірних компромісів...
Механічно перероблені, біоциркулярні та біо-орієнтовані пластики забезпечують нижчі викиди парникових газів від видобутку до виходу з заводу (cradle-to-gate) порівняно з непереробленими первинними пластиками...
З директивою про зелені твердження (Green Claims Directive) важлива довіра. Сертифікація надає підтверджені докази атрибутів переробленого вмісту для зовнішньої комунікації...
PCR і PIR — це два основні доступні сьогодні шляхи механічної переробки. Хоча обидва зменшують використання первинної сировини, вони відрізняються походженням сировини, стабільністю властивостей та регуляторною актуальністю.
Пластики PCR виготовляються з відходів, зібраних після використання споживачем, таких як упаковка, що вилучена з побутових потоків відходів. Після збору матеріали сортують, подрібнюють, миють, обробляють і компаундують для досягнення стабільних властивостей.
Переваги:
Недоліки:
PIR пластики походять із чистих промислових відходів, браку та обрізків, що виникають під час виробничих процесів. Механічний процес переробки дуже схожий на PCR, але вимагає менше інтенсивного сортування, очищення та компаундування.
Переваги:
Недоліки:
Перероблені полімери значно відрізняються залежно від походження сировини, способу її обробки та технології на виробничих лініях. Для перероблених пластиків потрібні додаткові етапи збору, сортування та очищення перед тим, як матеріал можна буде переформувати. Ці кроки необхідні для забезпечення стабільної якості, але вони також можуть впливати на вартість, доступність і продуктивність.
Перероблені матеріали мають іншу динаміку витрат, ніж первинні полімери. Якщо ціни на первинні полімери в значній мірі залежать від сировини, то вартість PCR визначається переважно обробкою, включаючи сортування, очищення та екструзію. Тому перероблені матеріали менш прямо підпадають під вплив волатильності цін на сировину, що ускладнює прогнозування цін на первинні полімери. Хоча сьогодні PCR може мати цінову надбавку, його база витрат є більш стабільною. Для переробників і власників брендів ця передбачуваність і знижена залежність від коливань нафтового ринку можуть зробити перероблені матеріали привабливим варіантом у довгостроковій перспективі.
Розуміння цих відмінностей має ключове значення при виборі правильного матеріалу. Фактори, такі як механічні властивості, візуальні вимоги, регуляторні цілі та стабільність постачання, всі відіграють роль у визначенні, який полімер підходить для вашого застосування.

Графіка, що відображає внесок витрат кожного етапу в ланцюжку поставок для первинних та перероблених полімерів.
Хімічна переробка пластиків використовує технології, які розкладають пластикові відходи до молекулярних будівельних блоків, що можуть служити новою сировиною для виробництва нових полімерів із високою чистотою. Ці процеси можуть дозволити переробку там, де механічні шляхи не підходять, наприклад для контактів з харчовими продуктами та медичних застосувань, які мають суворі регуляторні вимоги.
Однак хімічна переробка енергоємна і може призводити до вищого вуглецевого сліду порівняно з механічною переробкою або навіть із первинними матеріалами, залежно від процесу та якості сировини.
Наразі хімічну переробку зазвичай використовують там, де регуляторні або вимоги до чистоти переважають над необхідністю покращення вуглецевого сліду, одночасно задовольняючи вимогу циркулярності.
Замкнутий цикл переробки описує процес переробки виробу (наприклад PET-пляшки), перетворення його назад у гранули (rPET), а потім формування в той самий виріб (пляшку) і продовження цього циклу. Порівняно з відкритою переробкою, що використовує змішані джерела вторинних пластиків, замкнута переробка повторно використовує той самий матеріал у тому ж застосуванні.
Такий підхід відкриває можливості для більш вимогливих застосувань. Коли циркулює та сама сировина, ризик забреднення мінімізується, а рівні якості підтримуються на високому рівні. Це також дає змогу отримати певні дозволи, наприклад дозволи для харчового застосування.
Однак цей підхід вимагає спеціалізованої інфраструктури з комплексними схемами повернення. Відповідно потрібна критична маса, щоб зробити замкнену переробку здійсненною та комерційно вигідною.
Такий підхід до переробки вимагає спеціалізованої інфраструктури з комплексними схемами повернення. Відповідно потрібна критична маса, щоб зробити замкнену переробку здійсненною та комерційно вигідною.

Наша технічна та комерційна команда готова обговорити вимоги до матеріалів, цілі щодо переробленого вмісту, регуляторні зобов’язання та можливість постачання.
